22:50 

Очікуючи другого туру виборів

kvitochka_s
Натрапила на статтю Юрія Андруховича, про наші вибори, він, як завжди, має рацію і, як завжди, написав прекрасний, свіжий і неординарний текст:

---------------
Журнал "Країна", №2, 29 січня 2010 року.
--------------

Можна було б, звичайно, й не писати про вибори, вдаючи, ніби їх просто не існує. Але ви мені все одно не повірите - і будете праві. Тому я, все-таки, про вибори. От я пішов і проголосував за Ющенка. А наступного вечора дізнався, що нас таких набралося п'ять із половиною відсотків. Тобто все гаразд: я знову опинився у своїй країні, я знову її впізнав - ту, де "горстка нас, малесенька щопта", як писав Василь Стус. Ця країна таки зберегла вірність собі і своєму принципові - з усього можливого вибирати по змозі найгірше. Я радий за неї, за її постійність.

Єдине моє побажання: хай тепер більше не нарікає. Вона ж увесь світ переплюнула своїми наріканнями на власну долю. Так от, у січні-лютому 2010 року мої шановні співвітчизники вибирали свідомо і добровільно, без жодного примусу. Ніякі пізніші "відмазки" на тему зманіпульованого вибору вже не пройдуть. Ви дорослі й відповідальні люди. До того ж революція, яку ви освистали, зробила вас вільними. Якщо з усього запропонованого вам найбільше подобаються саме ці двоє, то це ваша проблема. Яку тепер, щоправда, ви зробили ще й моєю. Дякую. Мені не звикати.

Найважливіше, як на мене, запитання в перспективі наступних огидних років: можливо, наша революція 2004-го насправді не врятувала цю країну, а лише відклала її остаточну катастрофу? Однак відповіді на нього поки що не буде. Точніше, вона є, але вона звучить як "поживемо -побачимо". Якась некатастрофічна відповідь, чесно кажучи. Ясно як божий день інше: усі вибрали те, що хотіли. Я собі вибрав нішу.

Я вважаю себе (і, мабуть, так воно є) щасливою людиною. Мені вдається радіти життю і знаходити гармонію з навколишнім світом. Щодо інших, то я завжди намагаюся чинити з ними так, як хотів би, щоб вони чинили зі мною. Це не мій винахід, але запевняю вас, що така постава дає непоганий результат. І єдине, в чому він у мене поганий - це моя батьківщина. Я все ще не навчився поводитися з нею так, щоб вона врешті почала брати з мене приклад. Я погоджуюся, що людина, за яку віддали свої голоси п'ятивідсоткові марґінали, включно зі мною, не виправдала багатьох надій і значно частіше обурювала нас, ніж надихала. Ступінь його непопулярності виявився, як для дійсного президента, просто нищівним. Тому там, де іншим "пам'ять народна" пробачала привласнені мільярди чи відрубані голови, йому не пробачили навіть бджіл і пасіки. Додаймо до цього питомо національну пристрасть до побиття ногами лежачого, - і все стане на місце. П'ять із половиною відсотків за такого гнилого розкладу - це ще дуже хороший результат.

Але 17 січня вранці я все ж сподівався на диво. Ну, якщо я, котрий лаяв цього Юща всі п'ять років, тепер, зібравшись з думками й зіставивши всі "за" та "проти", таки вирішив, що кращого за нього в цьому списку обіцяльників просто немає, то так само, мабуть, вирішать і мільйони інших? Тим більше, якщо напередодні в київському потязі незнайома дівчина з музичного гурту так переконано і легко відповіла комусь на іншому боці телефонної лінії: "Как за кого? Та конечно же за Ющенко!".
Я думаю, це не так вже й погано - перебувати з нею в одній компанії. П'ять з половиною відсотків? Зате яких!

@настроение: втомлена

@темы: вибори президента України 2010

URL
   

Forget all the sadness cause love is all you need

главная